Цукровий діабет – глобальна проблема. Це поширене і серйозне захворювання, яке вимагає великих витрат і тривалого лікування. Більшість пацієнтів страждають на діабет 2 типу, захворювання, яке значною мірою можна попередити  збалансованим харчуванням, регулярним фізичним навантаженням та здоровим способом життя. На даний момент в європейському регіоні проживає близько 60 мільйонів людей з цукровим діабетом, і за останні десять років кількість пацієнтів має тенденцію до збільшення.  

Діабет може погіршити зір через зміни мікроциркуляції ока, які проявляються у вигляді діабетичної мікроангіопатії та ретинопатії. Пошкодження задньої сторони сітківки є найчастішою причиною зниження або повної втрати зору у пацієнтів при цукровому діабеті. Ці зміни можуть впливати на кровоносні судини зорового нерва і викликати різні види ішемічної нейропатії зорового нерва. У хворих на діабет зростає ймовірність катаракти та глаукоми, які самі по собі можуть призвести до погіршення зорової функції. Однак найбільшою проблемою цієї групи пацієнтів є поширеність діабетичної ретинопатії, яка може розвиватися на різних стадіях, якщо не досягнуто  адекватної регуляції глікемії, і якщо офтальмолог не призначить відповідну терапію. Навіть виникнення більш легкої форми непроліферативної ретинопатії є причиною для занепокоєння та потребою вжити заходів для припинення прогресування захворювання. Серйозні зміни в задній стороні сітківки з ознаками неоваскуляризації та проліферації на сітківці і склоподібному тілі було відзначено у пацієнтів з проліферативною ретинопатією.

Діабетична ретинопатія є одним з найпоширеніших серйозних мікросудинних ускладнень, викликаних діабетом. Через десять років життя із таким захворюванням, у понад 50 відсотків пацієнтів розвинеться певна форма діабетичної ретинопатії, а 2 відсотки – осліпнуть. Поширеність діабетичної ретинопатії частіше зустрічається у пацієнтів з діабетом 1 типу, але слід взяти до уваги, що кількість хворих на діабет 2 типу значно вища, і захворюваність ретинопатією в цій популяції становить від 22 до 32 відсотків. Проліферативна діабетична ретинопатія і макулопатія є найчастішими причинами сліпоти у діабетиків. Вони призводять до серйозних і тривалих пошкоджень сітківки та склоподібного тіла. Підраховано, що близько 1,5% дорослих пацієнтів з діабетом мають проліферативну діабетичну ретинопатію. Згідно з останніми дослідженнями, майже половина хворих на проліферативну діабетичну ретинопатію, у разі не отримання належної терапії, – сліпнуть. З іншого боку, якщо захворювання виявлено вчасно, та за умови відповідної терапії, – у 90 відсотків випадків сліпоті можна запобігти.

Кожен хворий на цукровий діабет потребує огляду у офтальмолога, щоб оцінити стан своїх очей та задньої сторони сітківки, а також для організації моніторингу. Регулярні офтальмологічні огляди для пацієнтів з відмінною регуляцією глікемії і за відсутності ознак діабетичної ретинопатії слід проводити 1 раз на рік. Пацієнтам з діагнозом  діабетичної ретинопатії слід частіше проходити офтальмологічне обстеження, кожні три – шість місяців. Періодичність огляду може залежати від віку пацієнта та наявності супутніх захворювань. Після появи перших же симптомів погіршення зорової функції пацієнт повинен негайно звернутися до офтальмолога, оскільки деякі ускладнення діабетичної ретинопатії вимагають обов’язкового втручання. Виникнення таких симптомів, як затуманення зору, секторне розмиття в полі зору та спалахи, можуть бути ознаками того, що хвороба очей прогресує.

Профілактика втрати зору у хворих на діабет вимагає тісної співпраці офтальмолога та ендокринолога. Сучасні погляди на розвиток і причини діабету та поява нових лікарських засобів, які підтримують кращу регуляцію глікемії допомагає ендокринологам ефективніше боротися з цією підступною хворобою. Першою вимогою для профілактики ускладнень з боку очей є встановлення належної і стабільної регуляції глікемії. Одночасно відбувається регуляція артеріального тиску крові; ліпідний статус, надмірна вага і фізична активність пацієнта також надзвичайно важливі. Якщо з’явилися пошкодження у вигляді діабетичної ретинопатії на задній стороні сітківки, це означає, що офтальмолог повинен лікувати наслідки невдалого лікування діабету. І пацієнта, і офтальмолога чекає довга і нелегка боротьба за попередження втрати зору.

Можливе і виправдане пероральне застосування ангіопротекторних препаратів, вітамінів і добавок, але зазвичай цього недостатньо. У великих офтальмологічних клініках такі перевірки повинні проводитися спеціально навченими офтальмологами з лазерної фотокоагуляції. У більшості пацієнтів своєчасне лазерне лікування може запобігти розвитку хвороби. Особливо це стосується секторної або панретинальної лазерної фотокоагуляції, важливої у пацієнтів з проліферативною діабетичною ретинопатією та розвиненими формами непроліферативної ретинопатії. У деяких випадках, при своєчасному лікуванні, лазерне лікування зменшує ймовірність втрати зору у 65-96% випадків.

Анти-VEGF терапія (консервативний метод лікування, що пригнічує фактор ендотеліального зростання судин, аж до його зупинки) дозволяє не лише впоратися з неоваскуляризацією (розростанням судин), а й у багатьох випадках покращити гостроту зору. Останнім часом анти-VEGF терапія все частіше використовується у хворих на проліферативний діабет, ретинопатію та наявність діабетичної макулопатії. Ці сучасні ліки,введені в порожнину склоподібного тіла, здатні зупинити процес розростання судин і, таким чином, зупинити прогресування захворювання. Кортикостероїди, що вводять в склоподібну порожнину є варіантом лікування пацієнтів із ускладненими формами діабетичної макулопатії. У випадках прогресуючої хвороби з крововиливами в склоподібне тіло, з ознаками проліферації та тракційного відшарування сітківки, дуже важливо, щоб вітреоретинальна хірургія була проведена в клініках, які мають спеціально навчений персонал. Профілактика, рання діагностика цукрового діабету та своєчасна фіксація перших змін як ознак цукрового діабетичної ретинопатії є ефективним засобом запобігання ускладнень, які можуть призвести до стійкої втрати зору.