Спектр симптомів сухого ока дуже широкий, від легкого відчуття дряпання, печіння і наявності стороннього тіла; сильного подразнення очей, почервоніння та затуманення зору, до появи незворотних виразок і рубців на рогівці з перманентною втратою зору.  Дуже часто просто уникати факторів ризику та використовувати штучні сльози –  недостатньо, необхідні  діагностика та лікування основного захворювання, яке викликало сухість очей. Враховуючи це, будь-яка невиявлена ​​та нелікована форма сухого ока може розвинутися до стадії з тривалими наслідками для зору,-  виникнення будь-якого очного дискомфорту слід сприймати серйозно і повідомити про нього свого офтальмолога.

Для діагностики сухого ока необхідне професійне офтальмологічне обстеження. На сьогоднішній день є ряд тестів, а також інших методів візуалізації для діагностики сухого ока. Однак, два найбільш часто використовуваних тести – це тест Ширмера та тест TBUT. Тест Ширмера  виконується за допомогою паперових смужок зі шкалою у вигляді лінійки (в міліметрах), кінчик якої розташовують за нижньою повікою, решту вільно підвішують із закритими очима пацієнта. Контролюється кількість сліз, розповсюджених на смужках під час тесту, та кількість слізної плівки визначається на основі вологості сльози. Тест  позитивний коли вологість паперової стрічки менше 20 міліметрів. Тест на час розбивання слізної плівки (TBUT) досліджує якість слізної плівки, точніше її ліпідних компонентів. Після фарбування ока флюоресцеїном, огляд проводиться на біомікроскопі під синім кобальтовим світлом. Протягом цього часу пацієнт не повинен моргати, вимірюється  час до появи першої сухої плями в слізній плівці. Тест вважається позитивним при наявності розриву слізної плівки менш ніж за десять секунд.

Слізна плівка складається з трьох шарів: поверхневого ліпідного шару, який перешкоджає випаровуванню; найбільшого, водного шару, і муцинового шару, який сприяє зв’язуванню слізної плівки з поверхнею ока. Нестача ліпідного компонента призводить до гіперевапоративної сухості очей, а недолік водного компонента призводить до гіпосекреторної сухості очей. Причини гіперевапоративної сухості очей – це запалення краю повік, запалення повік мейбомієвих залоз  та травми очей. Гіпосекреторна сухість очей спричиняється дисфункцією залізної залози, синдромом  Шегрена, саркоїдозом  і ревматоїдним артритом. Обидва механізми викликають запальну реакцію на поверхні ока з супутнім пошкодженням епітелій рогівки та розвитком захворювання, що називається захворюванням поверхні ока.

Можливість вилікувати сухість очей також залежить від причини її виникнення. Оскільки це часто зустрічається в результаті системного аутоімунного захворювання, сталого лікування цієї форми сухого захворювання ока немає. Однак при цілеспрямованому лікуванні основного захворювання, а також при застосуванні відповідної офтальмологічної терапії, штучних сліз та протизапальних препаратів, можливо

значно зменшити вираженість симптомів сухого ока. З іншого боку, якщо результатом сухості  очей є певні офтальмологічні захворювання, лікування цих станів також може вилікувати сухість очей. У важких випадках, крім використання штучних сліз без консервантів, протизапальної терапії іноді потрібна імуномодулююча терапія (цитостатики для місцевого офтальмологічного застосування).

Сухість очей є одним із багатьох факторів, які можуть вплинути на ваш зір і, отже, на якість вашого життя. Уважність до факторів ризику, незалежно від віку, може значно вплинути на якість зору. Все важливо – від підтримки гігієни повік, лікування алергії та системних розладів до контролю ваги тіла, відмови від куріння і зменшення вживання алкоголю. На додаток до всього не менш важливим є відвідування офтальмолога. Таким чином велику кількість офтальмологічних розладів можна вчасно виявити та лікувати, адже на початку багато з них проходить майже без клінічних симптомів.