Очі є однією з основних умов для встановлення контакту між людьми. Вони є одним з органів, здатним нести найбільшу емоційну силу, що надає їм сильний потенціал для спілкування. Вираз очей надзвичайно важливий для розпізнавання дуже тонких, неявних особистих  повідомлень під час спілкування (таких, наприклад, як емоційний стан), він також допомагає розпізнавати та інтерпретувати підсвідомі повідомлення. Цей маловідомий факт виразу очей є основою оптимальної менталізації, процесу, за допомогою якого ми сприймаємо власні психологічні механізми ззовні, через метапозицію та іншу людину з позиції її внутрішньої реальності. Хвороби очей можуть перешкоджати спілкуванню з навколишнім середовищем, тому вони мають ще й психологічні наслідки. При зниженні зорової функції або при втраті зору інші форми спілкування активізуються, але людині потрібно ще пристосуватись до цього.

На відміну від деяких інших органів, які приховані, наприклад, нирок або печінки, очі постійно перебувають в центрі уваги, і таким чином наше внутрішнє психічне враження від очей набагато більш виражене, ніж від деяких інших органів тіла. Можна багато емоцій виразити очима. Один із найсильніших способів вираження емоцій, таких як смуток і радість – це сльози. Очі – наше вікно у світ і тому важливо піклуватися про них – здоров’я очей сприяє, крім іншого, нашій ментальній гармонії.

Відомий вислів про те, що «очі – дзеркало душі», і це правда, але очі – ще й дзеркало психіки. Якщо є помітна проблема зі здоров’ям очей, людина може вдатися до механізмів психологічного захисту, такого як відсторонення, уникнення та заміщення (у разі, коли вона переносить важкий емоційний стан на інший рівень, який вважає менш болючим). Дискомфорт, створений проблемою з очима, також може призвести до соціальної самоізоляції, і якщо залишити таку поведінку, може розвинутися емоція сорому у її потворній, виснажливій формі. Ми встановлюємо контакт із навколишнім середовищем через очі, а сором штовхає нас ховатися від нього. Це може призвести до різкого падіння самооцінки.

Висновки психодинамічних досліджень підкреслюють важливість розрізнення між емоцією сорому та емоцією провини. Сором, як правило, перекладається на візуальне сприйняття – прикладом є почервоніння обличчя як побічний ефект – тоді як почуття провини має тенденцію перекладатися на слухове сприйняття більшою мірою. Згідно з психодинамічним формулюванням, сором важче, ніж провина, оскільки впливає на особистість у цілому, тоді як провина пов’язана з поведінкою, тому це майже не впливає на особистість. Справа в тому, що хвороби очей можуть бути пов’язані зі соромом, що вказує на явні негативні наслідки, які можуть мати хвороби очей для психіки.

Хорватське прислів’я «У страху великі очі» означає, що наші очі стають більшими, коли ми боїмося – що відображає фізіологічну, природну реакцію очей на переживання страху.

Невролог Джозеф Е. Леду описав важливість взаємодії між провідними шляхами в мозку для нашого емоційного функціонування у своїй книзі «Емоційний мозок» і в серії інших досліджень. Частина інформації про страх надходить через очі. Відчуття від страху, яке базується на зовнішніх факторах загрози, передається від рівня очей до рівня спеціально організованих структур мозку, таких як таламус. Сенсорна інформація пересувається далі в двох напрямках. Нижній напрямок – до області мигдалин, де частина мозку, відповідальна за вираження сильних емоцій і тривоги, і верхній напрямок – до лобових відділів мозку. Два провідних шляхи, нижній (швидший, підкірковий) і верхній (повільніший, корковий), є протилежними частинами психіки у вигляді несвідомого і свідомого.

Саме ця різниця в швидкості провідних шляхів у мозку є важливою для пояснення реакції на зовнішню загрозу. Остаточна форма страху називається панікою і характеризується глибоким відчуттям дискомфорту, яке потім також відображається на зміненій зоровій функції. Тому для зменшення важких внутрішніх переживань, які тісно пов’язані з функціями організму, такими як вираз очей і зорова функція використовують методи релаксації.

Співвідношення між свідомим і несвідомим відображає фундаментальну поляризацію в людській психіці, це вічна боротьба, яка робить життя сповненим викликів і часто непередбачуваних (відображення домінування несвідомого). Мигдалеподібне тіло є необхідним для оцінки зовнішньої небезпеки, також враховуючи високу швидкість обробки інформації (щодо структур кори) воно посилає інформацію про небезпеку раніше, аніж її розпізнає свідома частини психіки. Тіло підсвідомо реагує гормональними реакціями та реакціями організму, які служать для захисту від зовнішнього стресу і загрози. Коли небезпека минає, тіло і психіка повертаються до свого вихідного стану. Якщо стресовий стимул постійний  і присутній протягом тривалого часу, то організм виснажується як фізично, так і морально. Високоінтенсивний хронічний стрес створює схильність до так званих психосоматичних реакцій, і стан здоров’я зазнає важких порушень.

Координація комунікаційних шляхів між мигдалиною і префронтальною корою створює умови для зниження страхів і тривожності та підтримки психологічної стабільності. Роль мигдалеподібного тіла регулюється іншою структурою головного мозку, гіпокампом. Хронічний стрес пошкоджує гіпокамп — зменшує його розмір — послаблюючи регуляцію мигдалини, яка потім працює надмірно і створює ідеальне середовище для розвитку високих рівнів тривоги.

У контексті переживання страху і тривоги очі дуже важливі, оскільки вони відображають емоційні стани, надсилаючи повідомлення навколишньому середовищу. Психічний спокій проявляється через спокійний погляд, тоді як страх, який виходить з-під контролю,  безпосередньо впливає на міміку, яка змінюється і відображається через непосидючість. Очі та психіка — це дві взаємопов’язані системи, і коли вони в гармонії, наш погляд у майбутнє спокійний, як у реальному, фізичному сенсі, так і символічно (психологічно).

Очам для нормальної роботи потрібне світло, а психологічно світло символізує свідомість. Життєвий досвід забезпечує основу для оптимального здоров’я. У сучасні часи, коли життя дійсно швидкоплинне, ми повинні бути обережними, коли йдеться про фрагментарність оцінки таких важливих речей в житті, як здоров’я. Якщо зробити акцент лише на вузькому сегменті наших психічних або тілесних функцій, ми можемо легко знехтувати цілісністю та повнотою себе як особистості. Завдяки процесу навчання впродовж життя ми можемо розширити наші горизонти досвіду та боротися з фрагментованим підходом, який є згубним для нашого здоров’я.

• Заохочуйте в собі почуття вдячності за все хороше, що ми маємо — вдячність, яка несе позитивний знак, допомагає нам справлятися з повсякденним стресом і проблемами, які несуть в собі негативний знак.

• Пам’ятайте, що здоров’я має фізичну, розумову, соціальну та духовну складову; наше уявлення про здоров’я має бути цілісним; не фрагментованим — здоров’я включає в себе гармонію і резонанс усіх істотних елементів людського існування.

• Спілкування з близькими людьми дуже важливе — над ним потрібно працювати задля посилення емпатії та поглиблення розуміння інших і зменшення моралізаторства, коли справа доходить до проблем інших людей і навіть нас самих.

• Потрібно намагатися перетворити складні емоції чи проблеми на думки — це надає їм додаткове символічне значення, яке потім відкриває шлях до зменшення тих складних емоцій або усунення проблем.

• Закони природи однакові для всіх людей — берегти здоров’я означає знайти той баланс, який природа та її закони несуть у собі, це означає працювати над балансом свідомого та несвідомого, досягати гармонії фізичного з іншими частинами нашої особистості.

• Відпочинок є необхідним для душевної гармонії — часто такий напружений темп життя, звичний для нашої західної культури, не дає достатньо часу між важливими життєвими подіями для інтелектуальних роздумів і психологічною обробкою переживань, а психіка все відстежує і завдає шкоди через різні симптоми.

• Не варто применшувати суб’єктивне переживання себе та інших — воно істотно впливає на  нашу об’єктивну реальність.