Офтальмологія та неврологія різним чином перетинаються, починаючи з ока як органу зору пов’язаного з мозком через нервово-м’язові структури в очній порожнині, а також досліджуючи весь зоровий шлях, тобто і центральну і вегетативну нервову систему. Тому ряд неврологічних розладів, що є результатом пошкодження або подразнення цих нервово-м’язових структур в порожнині ока можуть – крім клінічних неврологічних проявів та симптомів – також призвести до офтальмологічних проявів захворювання.

• Порушення мозкового кровообігу

Найбільш поширеними є порушення мозкового кровообігу, які можуть проявлятися у вигляді порушення зору залежно від виду втрати поля зору –  короткочасне минуще затуманення зору, втрата зору у одного або обох очей, короткочасне двоїння в очах, зорові галюцинації, оптична агнозія, розлади, що впливають на рух очного яблука, – усі вони можуть бути спричинені змінами в судинах крові.

• Головні болі

Головний біль є одним з найпоширеніших неврологічних симптомів, він може бути викликаний травмами, судинними розладами, запальними захворюваннями та пухлинами центральної нервової системи. Найпоширеніший вид головного болю, який дуже часто пов’язаний із зоровими проявами – це мігрень (у вигляді спотворених зображень, спалахів в полі зору, секторальною втратою поля зору, повною або тимчасовою втратою зору або пошкодженням руху ока і навколоочною біллю).

•  Пухлини

Пухлини головного мозку (доброякісні або злоякісні), лімфоми головного мозку та пов’язані з пухлинами процеси гіпофізу  або самого зорового нерву також можуть викликати розлади зору залежно від того, де локалізований цей процес (випадання поля зору, випинання очного яблука, набряк сосочка).

• Запальні та інші захворювання

Запальні захворювання головного мозку – нервів або м’язів, метаболічні розлади, ендокринні розлади, аутоімунні демієлінізуючі розлади, дегенеративні розлади центральної нервової системи, розлади, спричинені дефіцитом поживних речовин або впливом токсинів – можуть проявляться як світлобоязнь, затуманення зору, погіршення зору або повна втрата зору, порушення руху очного яблука, порушення сприйняття кольорів, анізокорія (неоднаковий розмір зіниці) або випинання.

• Нервово-м’язові розлади

Нервово-м’язові розлади, найбільш серйозним з яких є міастенія, можуть проявлятися як офтальмологічні прояви (двоїння в очах, опущення повік).

• Травма

Травматичні пошкодження головного мозку та мозкових оболонок – від струсу до субдуральної та епідуральної кровотечі або забій головного мозку та набряк мозку – можуть викликати очні прояви (порушення зору, звуження поля зору, неоднаковий розмір зіниці).

• Епілепсія

Деякі види епілепсії можуть бути пов’язані з очними проявами, наприклад. порушення зору як передвісник епілептичних нападів; фотостимуляція може впливати на поширення епілептичного припадку, тоді як постконвульсивні напади можуть мати тимчасовий або постійний побічний ефект.

• Інтоксикації

У разі вживання певних речовин, пов’язаних з порушенням свідомості або іншими неврологічними захворюваннями можуть виникати розлади, зміни зіниць (міоз, мідріаз) або різні виражені порушення зору.

• Інші розлади нервової системи

Дуже поширеним симптомом є блефароспазм – він проявляється мимовільними посмикуваннями або спазмами м’язів верхньої або іноді нижньої повіки. Посмикування повік часто нешкідливе та пов’язане з повсякденними діями, такими як втома, стрес, надмірне вживання кофеїну, алкоголю або куріння, а також чутливістю до світла. Іноді це пов’язано з прийомом деяких ліків або розладами центральної нервової системи, яка включає хворобу Паркінсона, розсіяний склероз, параліч Белла, синдром Туретта, дистонію.

Диплопія відноситься до розладу, коли людина бачить два об’єкти замість одного. Це може виникнути в одному або обох очах. Цей стан може бути тимчасовим або постійним.

Крім захворювань очей, які можуть спричинити диплопію, існує ряд інших захворювань,  що може проявлятися у вигляді диплопії – розлад щитовидної залози, неврологічні розлади, що викликають парез черепних нервів, які рухають очні яблука (третій, четвертий і шостий черепний нерв). Найбільш поширеними є цереброваскулярні або демієлінізуючі розлади центральної нервової системи (переважно розсіяний склероз) або нервово-м’язові розлади (міастенія). Для того, щоб діагностувати це захворювання, необхідно звернутися до офтальмологів і невропатологів, які досліджують моторику очей, а також необхідно періодично робити додаткові офтальмологічне та нейрорадіологічне лікування, яке включає МРТ головного мозку.

Головні болі через порушення мозкового кровообігу, пухлини, пов’язані з головним мозком і структурами головного мозку, помилковими пухлинами, травмами головного мозку та запаленням головного мозку також можуть проявлятися як втрата зору. Найпоширеніший головний біль, який дуже часто пов’язаний із зором – це мігрень.

При будь-яких змінах зору – тимчасова або стійка втрата зору, транзиторна або постійна секторальна втрата поля зору (втрата половини, втрата чверті або втрата периферичного зору), зниження гостроти зору, розмитість зору, дальтонізм, двоїння в очах, біль в порожнині ока, розлади, що впливають на рух очного яблука – слід звернутися до офтальмолога та невролога, щоб визначити причину та провести необхідне лікування.

Нейроофтальмологи – це найчастіше офтальмологи, які спеціалізуються на нейро-офтальмологічних розладах, тобто зорових симптомах, що виникають внаслідок розладів центральної нервової системи (розлади головного мозку та зорового нерва, а також інших рухових нервів очного яблука (третій, четвертий і шостий черепні нерви) і м’язів очного яблука. Зорові симптоми можна розділити на втрату зору або порушення руху очей. Втрата зору може виникати через проблеми в зоровому нерві або його зв’язках із зоровими частинами мозку.

Діагностика проводиться шляхом детального опитування пацієнта про симптоми, огляду системи зору, що включає перевірку гостроти зору та поля зору, офтальмоскопії, перевірку моторики очей, повік і зіниць, а також огляд інших черепно-мозкові нервів. Важливо відзначити, що зоровий нерв (другий черепний нерв) є частиною центральної нервової системи, і ми можемо отримати лише дослідження очного фону. Нейроофтальмологи часто консультуються з неврологами, і, як правило, необхідно виконати одне з нейрофізіологічних (VEP тест) або нейрорентгенологічних досліджень (КТ або МРТ) з метою отримання точного діагнозу та знайти відповідне лікування.

Різноманітне здорове та збалансоване харчування, вживання великої кількості води, відмова від куріння, алкоголю та інших речовини, що викликають звикання, повноцінний відпочинок, регулярна фізична активність, оточення себе позитивними людьми та позитивне мислення, уникання стресу… Іноді це все надто легко порадити, але важко застосувати.