Синдром сухого ока призводить до зниження секреції сліз або до зниження їх якості. Сухе око є поширеною хронічною проблемою людей похилого віку, але сьогодні вона все частіше зустрічається і у молоді через сучасний спосіб життя. З кожним кліпанням повік сльози розтікаються на передню поверхню нашого ока і забезпечують змащення, зменшують ризик інфікування, видаляють сторонні тіла з поверхні ока, тому треба тримати поверхню ока гладкою та чистою та живити і насичувати  її киснем і поживними речовинами. Якщо ми не моргаємо досить часто, на обличчі утворюються сухі ділянки поверхні ока і гострота зору може бути знижена. Коли нормальна кількість сліз зменшується або коли сльози випаровуються надто швидко, можуть розвинутися симптоми сухого ока.

Слізна плівка складається з трьох шарів: ліпідного, водного і муцинового. Кожен компонент захищає і живить передню поверхню ока. Гладенький ліпідний шар перешкоджає випаровуванню водянистого шару і рівномірно розподіляє сльози по поверхні ока за допомогою мейбомієвих залоз. Середній водний шар виробляється головними і додатковими слізними залозами, складається з електролітів, білків, ферментів та імуноглобулінів. Лізоцим є найбільш поширеним гліколітичним ферментом, який має антибактеріальну активність. До поверхні рогівки прилягає і рогівкова сполучна тканина – це внутрішній шар муцину, який є продуктом келихоподібних клітин сполучної тканини. Його роль полягає в зволоженні та подальшій стабілізації слізної плівки. Якщо  сльози випаруються швидко або нерівномірно розподіляються по всій рогівці через недоліки в будь-якому з трьої шарів сліз, можуть розвинутися симптоми сухого ока.

Основна причина сухого ока найчастіше пов’язана з дисфункцію мейбомієвої залози.  Розрізняють два типи сухого ока: гіпосекреторну та гіперевапоративну. Гіпосекреторна сухість внаслідок зниження вироблення сльози найчастіше виникає як результат старіння через гормональні зміни обох статей, але частіше вражає жінок в менопаузі під час прийому гормональної терапії. Зустрічається також при системних і аутоімунних  захворюваннях, таких як ревматоїдний артрит, синдром Шегрена, захворювання щитовидної залози та вовчак, а також як побічний ефект деяких ліків (діуретиків, антигіпертензивних засобів, антигістамінів, антидепресантів та снодійних).

Причинами гіперевапоративної сухості очей є тривале носіння контактних лінз, проведення часу у сухому, запорошеному чи вітряному кліматі, у приміщеннях з кондиціонером або центральним опаленням, які можуть зменшити об’єм сліз за рахунок їх посиленого випаровування. Сухість очей також спричинена зменшенням моргання при тривалому проведенні за комп’ютером, тривалому читанні, перегляді телепрограм або керуванні автомобілем, а також може бути викликана зміною положення повік та їх станом внаслідок запальних та рубцевих змін, таких як лагофтальм, ентропія, ектропіон і неадекватна хірургічна корекція повік. Ятрогенний тип сухого ока як результат лазерної корекції зору або операції з видалення катаракти в більшості випадків спричиняє  тимчасову сухість, яка зникає протягом декількох тижнів після процедури з використанням штучних сліз без консервантів.

Окрім пацієнтів похилого віку, в амбулаторіях все частіше зустрічаються люди молодого та середнього віку, які більшу частину свого робочого часу проводять за комп’ютером, у приміщеннях з кондиціонерами влітку та з центральним опаленням взимку. Найчастіше пацієнти скаржаться на свербіж і подразнення очей, відчуття стороннього тіла,  почервоніння, і навіть біль і сильну світлобоязнь, якщо хвороба триває вже довго. Іноді у хворих спостерігається інтенсивна  епіфора,  тому їм важко повірити, що вони мають сухі очі. Цей парадокс зумовлений тим фактом, що пошкоджений лише один шар слізної плівки, тобто спостерігається підвищене вироблення з одного шару слізної плівки при недостатньому у двох інших. Якщо проводити час на протягах чи сильному вітрі без належного захисту, швидкий рух повітря може призвести до того, що водний компонент слізної плівки випарується швидше, ніж зазвичай, що теж може призвести до симптомів сухого ока.

Численні дослідження вивчали зв’язок між факторами навколишнього середовища та впливом  на склад слізної плівки та на поверхневі очні компоненти. Ці дії є наслідком впливу факторів зовнішнього середовища на поверхневі рецептори оболонки ока, що призводить до прозапальних сигнальних процесів. Важливо визначити ці фактори,  щоб зменшити симптоми та адаптуватися до повсякденного робочого середовища чи домашніх умов. Слід обмежити перебування в кондиціонованих, задимлених і запилених приміщеннях і намагатися скоротити час, який ви проводите за комп’ютером.

Дослідження показали, що сухість очей частіше зустрічається у людей з COVID-19, ніж у людей без COVID-19. Сухість очей або відчуття стороннього тіла в оці були найбільш загальним очним симптом. Поки що незрозуміло, чому COVID-19 викликає сухість очей. Вважають, що SARS-CoV-2, який викликає COVID-19  проникає в клітини людського організму через ангіотензинперетворювальний процес ферменту 2 (ACE2). ACE2 був ідентифікований в епітеліальних клітинах, які покривають поверхню ока. Також дослідження показали, що імунна реакція організму на запальні процеси може сприяти сухості очей. Теоретично, якщо коронавірус проникає в клітини навколо очей, він може зменшити здатність підтримувати їх поверхню вологою.

Перший крок до лікування включає штучні сльози без консервантів, які збільшують обсяг слізної плівки. Вони складаються з води, гіалуронату натрію, електролітів і лубрикантів, що імітують природний склад сліз. Рекомендується застосовувати їх протягом дня. Крім штучної сльози також використовується гель, який зазвичай призначають для  використання ввечері, оскільки він затуманює зір, щоб забезпечити достатню кількість зволоження очей і зменшення дискомфорту під час сну. Місцеве лікування м’якими кортикостероїдами може зменшити запалення, а іноді потрібне використання антибіотиків широкого спектру дії для лікування запалення країв повік, що викликає порушення функції сльози. Рекомендовані щоденна гігієна повік за допомогою стерильних серветок з активними інгредієнтами та/або масаж очей сухими теплими компресами. Місцеве застосування циклоспорину або лікування аутодермопластичною сироваткою призначають у важких випадках сухого ока. Амніотична оболонкова трансплантація проводиться при найважчих формах ураження рогівки, викликаних сухим оком. Також є можливість встановлення слізних пробок для уповільнення відтоку сліз з ока.