Глаукома – це захворювання зорового нерва, яке призводить до непомітного і поступового погіршення поля зору. Якщо її не лікувати, це може призвести до сліпоти. Після катаракти, глаукома є другою за значимістю причиною сліпоти у світі, найпоширенішою причиною необоротної втрати зору. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я кількість хворих на глаукому зросте з 76 мільйонів до 95,4 мільйонів людей до 2030 р. Це захворювання, яке може виникнути в усіх вікових групах, але найчастіше воно виникає після 40 років. Зоровий нерв складається з нервових волокон, які передають інформацію від ока в мозок, де створюється зображення, на яке ми дивимось. Пошкодження цих нервових волокон призводить до появи сліпих плям у полі зору, а сліпота настає коли всі волокна пошкоджені. При глаукомі пошкодження цих нервових волокон найчастіше відбувається як результат порушення відтоку рідини в оці. При затримці рідини в оці, внутрішньоочний тиск підвищується. Цей стан називається високим внутрішньоочним тиском або очною гіпертензією. Високий внутрішньоочний тиск призводить до погіршення через постійний тиск на зоровий нерв протягом тривалого періоду часу, що призводить до пов’язаного з глаукомою пошкодженням поля зору.

Підвищений внутрішньоочний тиск вважається важливим фактором ризику захворювання, але він не єдиний. Літній вік, сильна короткозорість, расова та етнічна приналежність також відіграють важливу роль. Хоча величина внутрішньоочного тиску є найважливішим фактором ризику для розвитку і прогресування глаукоми,  у десяти відсотків пацієнтів з нормальним внутрішньоочним тиском теж може розвинутись глаукома. Залежно від механізму виникнення виділяють кілька видів глаукоми.  Найпоширенішою формою є відкритокутова глаукома з підвищеною внутрішньоочною напругою. Коли внутрішньоочний тиск знаходиться в межах норми, це глаукома нормального напруження. Гостра глаукома, при якій присутні сильний біль і головний біль, називається вузькокутова глаукома. Глаукома також може бути від народження – це вроджена глаукома. Вона може виникнути в результаті інших захворювань очей, таких як травми, запалення та непролікований діабет.

Зазвичай глаукома не має симптомів. Деякі пацієнти із закритокутовою глаукомою можуть відчувати сильний біль і почервоніння ока з розмитим зором і головним болем, але у більшості симптомів немає. Пошкодження зорового нерва відбувається повільно і спочатку не зачіпає периферії поля зору, яка поступово звужується. Центральний зір і гострота зору можуть зберігатися тривалий час. Пацієнти не помічають ніякого дефекту зору, його можна виявити тільки після офтальмологічного обстеження. Пацієнт зможе помітити проблеми із зором тільки на стадії, коли відбувається серйозне пошкодження зорового нерва. У той момент, на жаль, втрата у візуальному полі незворотня. Саме це робить глаукому небезпечною, і тому ми її називаємо «тихий вбивця зору». Якщо глаукому вчасно не виявити і не лікувати, вона може закінчитися сліпотою. Єдиний спосіб вчасно виявити хворобу – офтальмологічне обстеження, яке включає вимірювання внутрішньоочного тиску, огляд зорового нерва, а також додаткові діагностичні процедури, включаючи огляд кута очей, поля зору, огляд і оцінку стану волокон зорового нерва.

Під час повного офтальмологічного огляду визначається величина внутрішньоочного тиску за допомогою апланаційної тонометрії Гольдмана, яка є загальновизнаним золотим стандартом у світі. Це метод, при якому тонометр контактує з анестезованою очною поверхнею. Нормальне значення внутрішньоочного тиску, виміряного цим методом становить від 10 до 21 мм ртутного стовпчика. В даний час існують інші безконтактні методи вимірювання, які, хоча й практичні, досі не вважають надійними. Важливо підкреслити, що одного вимірювання внутрішньоочного тиску недостатньо, щоб підтвердити або спростувати діагноз глаукоми. Необхідно повне офтальмологічне обстеження, під час якого офтальмолог оцінить ризик і необхідність додаткових діагностичних процедур.

Порушення зору, спричинене глаукомою, незворотне, але його можна запобігти та зупинити при своєчасному лікуванні. Глаукому можна лікувати медикаментозно (очні краплі), лазерними процедурами або хірургічним шляхом, залежно від типу та пошкодження зору на момент діагностики. Очні краплі діють на зниження внутрішньоочного тиску, який сповільнює погіршення поля зору, і після призначення їх слід застосовувати постійно протягом життя. Їх необхідно приймати щодня, у відповідному дозуванні. На додаток до бажаного ефекту, краплі також мають деякі побічні ефекти, такі як відчуття печіння, почервоніння ока та зміни кольору очей. Особливо це стосується пацієнтів із синдромом сухого ока, які мають певну  складність при лікуванні захворювання. На сайті є великий вибір протиглаукомних препаратів, але пацієнт мусить приймати тільки призначені лікарем. У випадку невдачі або непереносимості медикаментозного лікування, глаукому також можна лікувати хірургічним шляхом.

Сьогодні, за оцінками фахівців, майже 1,4 мільярда людей у ​​всьому світі страждають від синдрому сухості очей. Це захворювання з різноманітними симптомами, такими як відчуття стороннього тіла, піску в очах, поколювання, різь, сльозотеча (епіфора), дискомфорт, почервоніння ока, іноді затуманення зору та підвищена чутливість до світла. Сухість очей може серйозною погіршувати якість життя і водночас ускладнювати життя хворих на глаукому та її лікування. Причина в тому, що застосування протиглаукомних крапель загострює симптоми сухого ока, які можуть бути настільки вираженими, що пацієнти найчастіше вирішують припинити терапію, а це може призвести до серйозних наслідків для зору. Антиглаукомні краплі містять діючі та допоміжні речовини, а деякі містять консерванти. Консерванти, такі як бензалконію хлорид, зберігають краплі стерильними, в той же час вони сприяють пошкодженню поверхні ока та слізної плівки, таким чином погіршуючи симптоми сухого ока. Співпраця між пацієнтом і офтальмологом має вирішальне значення для належного лікування обох станів.

Глаукому необхідно лікувати, щоб запобігти сліпоті, а синдром сухого ока – лікувати, щоб зберегти здоров’я поверхні ока, якість зору та життя. Лікування хворих на глаукому і синдром сухого ока зазвичай передбачає використання очних крапель і вибір найкращих  – ключ до успіху. На фармацевтичному ринку існує багато антиглаукомних крапель без консервантів, вони  призначаються для лікування цього захворювання також пацієнтам, які  раніше були прооперовані  з приводу глаукоми. Додатково до протиглаукомної терапії хворим призначають щоденне використання штучних сліз без консервантів і регулярну гігієну повік для лікування синдрому сухого ока. Для зменшення факторів навколишнього середовища, які сприяють погіршенню симптомів сухого ока, бажано зволожувати кімнату, уникати тривалого перебування в кімнаті перед комп’ютером, підтримувати  належне кондиціонування та опалення приміщень. Це покращує стан  очної поверхні, що дуже важливо для результату будь-якого хірургічного лікування глаукоми.

Боротьба зі сліпотою, спричиненою глаукомою, починається з навчання, тому Всесвітній тиждень Глаукоми (World Glaucoma Week) відзначається кожного березня. Порушення зору, спричинені глаукомою, є незворотними, тому вкрай важливі раннє виявлення захворювання, діагностика та своєчасне лікування. Оскільки захворюваність на глаукому зростає з віком, і, зазвичай, часто  немає жодних симптомів, особам старше 40 років рекомендовано проходити регулярні офтальмологічні огляди і вимірювати внутрішньоочний тиск. Особливо це стосується людей, які мають спадковий ризик. Після встановлення діагнозу глаукома потребує регулярного офтальмологічного огляду. Кількість додаткових оглядів, які вам необхідні, визначається вашим офтальмологом на підставі клінічного огляду, а також на основі ефективності проведення терапії. Лікування глаукоми має бути «командним», в ньому беруть участь як офтальмолог, так і пацієнт. Офтальмолог повинен призначити і пояснити правильний спосіб застосування очних крапель, а пацієнт повинен дотримуватися терапії щоденно та дисципліновано і проходити регулярні огляди. Тільки так можна досягти мети – зберегти зір,  здоров’я та якість зору та запобігти сліпоті.