Здоровий новонароджений має розвинені очі, розвинений зоровий тракт, а також зоровий центр мозку, але його зір ще не зазнав впливу зовнішніх подразників, тому немовля ще не вміє користуватися ним. У перші дні життя новонароджені стежать очима за великими предметами, а за кілька тижнів вже усвідомлено реагують посмішкою, коли бачать обличчя матері. З народження батьки беруть участь у встановленні зорового контакту зі своєю дитиною, спочатку це відбувається переважно під час годування, коли новонароджений уважно стежить за матір’ю. Реакція на зорові стимули може розвиватися повільніше і поступово, залежно від дитини, але до шести тижнів у немовлят повинен встановитися якісний зоровий контакт з матір’ю, вони усвідомлено сміються, привертаючи її увагу. Малюки раннього віку вміють спрямовувати погляд на великі предмети, люблять спостерігати за контрастними чорно-білими візерунками, пізніше їх приваблюють кольори та обличчя.

Вже у дошкільному віці їх зорове сприйняття поступово набуває характеристик дорослого зору. Тому не помічена вчасно ​​аномалія рефракції ока чи інші невиявлені захворювання очей у дошкільному та молодшому шкільному віці можуть мати незворотні наслідки для розвитку зору. Зокрема, це стосується амбліогенного фактора ризику, який розвивається до 15 років. У цей період надзвичайно важливо виявляти потенційні амбліогенні фактори ризику та правильно їх лікувати, наприклад, заохочувати використання лінивого ока дитини, прикриваючи здорове око; рано виявляти та хірургічно лікувати вроджену катаракту; виписувати відповідні окуляри після проведення таких тестів, як циклоплегічна рефракція тощо.

Хоча найбільший внесок у розвиток зору дитини може бути зроблено в ранньому віці, електрофізіологічні дослідження показали, що нейронні зв’язки формуються і зоровий тракт оптимізується до 20 років. 

Одразу після народження батькам слід звернути увагу на те, як немовля реагує на зорові стимули: чи стежить очима за предметами у віці шести тижнів; чи встановлює тривалий зоровий контакт із матір’ю; чи впізнає обличчя матері, чи сміється з її появою, привертаючи до себе увагу? На першому році життя найпоширенішою проблемою є надмірна сльозотеча очей, а також запалення кон’юнктиви. Це спричинено звуженням слізного каналу, що з’єднує око з носом. У переважної більшості дітей слізний канал розвивається правильно, батькам необхідно лише регулярно масажувати слізний мішок кілька разів на день за вказівкою педіатра. Дуже важливим показником здорової та правильно розвиненої системи зору є симетричний «ефект червоного ока» у зіницях. Тому я раджу батькам фотографувати дитину на телефон або фотоапарат з увімкненим фотоспалахом та вимкненою опцією корекції «червоних очей».

Пізніше, в дошкільному віці, батькам важливо звернути увагу, чи дитина мружиться, напружує очі, закочує очі чи повертає голову, коли хоче щось чітко побачити. Усі ці ознаки потребують офтальмологічного обстеження.

Твердження, що очам не потрібен відпочинок, не зовсім правильне. Кожному з нас знайомі ситуації, коли ми дуже втомлюємося надвечір і нам важче сфокусувати зображення або важче зосередитися на зорових стимулах. Коли ми весь день дивимось на екран, наші очі починають попереджати нас, тому виникає відчуття піску в очах. 

Правда, що ми не можемо свідомо контролювати крихітні м’язи біля краю зіниці, які відкривають і закривають її, регулюючи таким чином кількість світла, що потрапляє в око. Вони контролюються нервами, тому зіниця розширюється, наприклад, коли ми налякані (звідси й приказка «у страху великі очі»)

Обидві м’язи біля краю зіниці – розширювач та сфінктер – також реагують на кількість світла у навколишньому середовищі. Коли світла багато, зіниця звужується (сфінктер активізується), тим самим запобігаючи потраплянню надто великої кількості потенційно шкідливого світла на сітківку. Коли світла мало, зіниця розширюється (активується дилататор), щоб ми могли краще бачити у темряві. З цього боку вірно, що око ніколи не відпочиває.

Найпростіший спосіб уявити старіння очей – уявити це як зниження еластичності тканин ока. Старіння очей зазвичай помітне, коли ми перестаємо бачити те, що раніше могли бачити чітко. Причиною цього є ослаблення акомодаційної здатності ока, що означає, що наш акомодаційний апарат більше не може адаптуватися до певної відстані під час читання, як це було раніше. Деякий час ми можемо компенсувати цю проблему за рахунок гарного освітлення, але врешті-решт окуляри для читання стають необхідними. Крім акомодаційного апарату, інші тканини та структури ока також схильні до старіння.

Поверхня ока стає все більш сухою, а кришталик ока – все твердішим, і тоді легко може розвинутися вікова макулярна дегенерація або щось подібне. Враховуючи, що тривалість життя населення стає дедалі більшою, можна з упевненістю сказати, що ці проблеми старіння очей виникатимуть дедалі частіше

Очі – важлива частина нашого тіла, і ми можемо ефективно дбати про них, дотримуючись здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя означає достатню кількість фізичних вправ та сну, здорове, регулярне та різноманітне харчування, боротьбу зі стресом та відмову від таких шкідливих звичок, як куріння та надмірне вживання алкоголю. Однак ми повинні захищати наші очі, особливо виконуючи роботи, які призводять чи потенційно можуть призвести до їх пошкодження (наприклад, стрижка газону, зварювання тощо). 

Захищайте очі від сонця за допомогою сонцезахисних окулярів, які не пропускають шкідливих променів світла. При тривалій роботі перед екранами слід пам’ятати, що рефлекторно ми менше моргаємо і тим самим збільшуємо сухість поверхні очей, тому у таких випадках рекомендується використовувати очні краплі.

Дуже важливо запобігти розвитку короткозорості, яка стає дедалі більшою проблемою для дітей шкільного віку. Слід дотримуватися правила 20-20-2: після кожних 20 хвилин напруги очей дитина повинна дивитися в далечінь протягом 20 секунд, а також щодня проводити дві години на вулиці з природним джерелом світла.