Зорово-моторна координація – це здатність використовувати інформацію, отриману за допомогою очей (зорове сприйняття простору), для координації рухів рук. Сучасними дослідженнями доведено: якщо дитина йде в перший клас з недостатньо розвиненою дрібною моторикою (не вміє тримати ручку, олівець, обводити контур фігури), їй буде значно важче адаптуватися до навчального процесу. Тому розвитку дрібної моторики, а також узгоджених рухів очей та рук потрібно приділяти особливу увагу протягом усього дошкільного періоду.

Зорово-моторна координація забезпечує тісний зв’язок дрібної моторики рук та зорового сприйняття. Якщо у дитини є порушення зору або дрібної моторики, її зорово-моторна координація також буде недостатньо розвинена. Якщо ж у дитини добре розвинена зорово-моторна координація, то їй, навпаки, буде легко засвоювати шкільні знання та навички, запам’ятовувати нове, формувати асоціативні зв’язки та отримувати задоволення від процесу навчання.

Скоординованість роботи пари «око – рука» самостійно не формується, батьки повинні допомагати та сприяти її розвитку. Вже від народження дитина все сприймає, відчуває, бачить. Батькам із самого народження рекомендується розмовляти з дитиною – вона у відповідь «гулитиме» і «агукатиме», наслідуючи рухи губ батьків. З двомісячного віку потрібно показувати дитині іграшки, щоб вона вчилася стежити за ними очима; і в цей же період необхідно починати читати малюку книги, робити масаж пальчиків рук та ніг. На четвертому місяці життя у дітей розвивається хапальний рефлекс: дитина намагатиметься схопити іграшки, почне активно вивчати свої кулачки, ніжки, розглядати їх, засовувати до рота. З шестимісячного віку дитина починає освоювати простір, навички у цей період доповнюють повзання та ходьба. Також малюк намагатиметься хапати, кидати і обмацувати предмети. Вже у віці одного року необхідно активно розвивати дрібну моторику: ліпити, будувати, малювати, класти та перекладати предмети, рвати, різати. Значні якісні зміни у просторовому сприйнятті відбуваються у віці 2-7 років, коли дитина опановує мову і в неї розвивається абстрактне мислення. У цей період дитина може змальовувати, повторювати дії, викладати, складати, і завдання батьків – сприяти цьому через гру та постійну увагу. Заняття з дитиною, що розвивають зорово-моторну координацію (викладати різні візерунки з мозаїки, збирати пазли, малювати по клітинах, по трафаретах, точках, обводити предмети, змальовувати, збирати ціле з частин тощо), повинні бути систематичними (краще щоденними), але нетривалими. Пам’ятайте, що тривалість безперервної роботи у дитини віком 5-7 років може становити трохи більше 15 хвилин на день.

У дітей із порушенням зорово-моторної координації спостерігаються деякі специфічні особливості розвитку рухової сфери. У них можна побачити відсутність самоконтролю, саморегуляції рухів (простіше кажучи, незграбність). Це, звісно, ​​позначатиметься на координації, узгодженості дій рук. Для таких дітей характерні нескоординованість зорово-рухових функцій, порушення мікроорієнтування та тонусу різних груп м’язів, також у них можуть виникати проблеми з письмом та здатністю виконувати завдання. За наявності вищезгаданих скарг необхідно обов’язково проконсультуватися з офтальмологом. Хочу звернути увагу батьків: вже у віці 6 місяців дитині потрібно пройти перший профілактичний огляд у офтальмолога, а іноді, за необхідності, навіть раніше.

Батьки обов’язково повинні виконувати з дитиною вправи, спрямовані на розвиток та вдосконалення моторно-зорової координації, що в свою чергу сприятиме розвитку зорового сприйняття.

Ліплення, малювання та інші види творчості розвивають дрібну моторику пальців рук, але просто розвинена моторика без координації із зором буде малоефективною! Копіювання зразків (коли дитина повторює за батьками) допомагає розвивати саме координацію зору та руху.

Дітям, без винятку, потрібно робити масаж рук, після 3-х років добре підключати також самомасаж. Малюкам дуже подобається масаж за допомогою колючого м’ячика, до того ж це заняття легко перетворити на гру. Для розвитку дрібної моторики рук можна використовувати безліч різних “тренажерів” (замочки, гудзики, “натискалочки”, шнурівки, “встромлялочки”). Їх легко виготовити власноруч. Відомі батькам й улюблені пальчикові ігри. Розвиток пальців і кистей рук досягається за допомогою правильно організованих занять: малювання, ліплення, конструювання, нанизування намистин на нитку тощо.

Робота з формування зорово-моторної координації у дітей віком від 3-х років має починатися з тренування рухів очей. Дитина вчиться поглядом повторювати рухи предметів з різними траєкторіями: спочатку стежить за руками дорослого, який тримає предмет, потім починає стежити за предметами, які рухаються самі (комахи, домашні тварини, іграшки-підвіски над ліжечком тощо).Після формування цієї навички необхідно вчитися обводити пальцем контури предметів, потім підключати малювання за контуром, пунктиром, крапками. Щоб виробити у дитини навичку повільного руху пензлем, починати тренування потрібно з обведення нечітко промальованих контурів предметів. У старшому дошкільному віці дитина починає вчитися писати у прописах.

Такі вправи з дітьми мають бути щоденними: вони можуть тривати лише 5-15 хвилин, але важливо робити їх регулярно. Реквізит для вправ можна підібрати з підручних матеріалів: наприклад, викладати фігури з паличок, каменів, пелюсток, обводити по контуру іграшки, кубики та ін. Ваші заняття з дитиною не тільки допоможуть їй розвинути зорово-моторну координацію, але й принесуть вам обом задоволення від спільної взаємодії та гри.